Мені було 4 роки, я ходив у дитячий садок. У нас була молоденька вихователька, зрозуміло, мені вона тоді здавалася дорослою тіткою, яка мала роман. Тоді мобільних телефонів ще не було. Я літня людина, це було дуже давно, 40 років тому. Її молодик дзвонив на стаціонарний телефон у дитячому садку, і вона бігала з ним фліртувати телефоном.
Але поки вона йшла, треба було щоб маленькі діти не повбивали один одного. І коли він їй зателефонував якось, вона каже: «Діти, хто знає якусь казку?». А у мене був програвач платівок будинку, у Радянському Союзі була відома серія грамплатівок «Казка за казкою», мені їх купував тато. І я цілими вечорами їх слухав, телефонів тоді не було, по телевізору мультфільмів показували дуже мало, то була моя заміна гаджетів.
Я говорю, що знаю казку «Кресало» Андерсена. Вона каже: «Максим, ось тобі стільчик, сідай розповідай, я побігла». І вона пішла. І мабуть, розмова в них так добре йшла, що я розповів усю першу сторону платівки, а на іншому боці була інша казка. Я подумки перевернув платівку та продовжив розповідати. Я мовив півтори години перед своїми одногрупниками, співкамерниками.
Коли тато прийшов мене забирати, ближче до кінця цього спічу, біля дверей стояли нянечки, виховательки та слухали, як я розповідаю казки.
І оскільки моя вихователька знайшла таку чудову нагоду збагрити дітей, поки вона розмовлятиме телефоном, я став постійним оповідачем казок у своїй групі дитячого садка. Тому на момент викладання я вже був…оратором.
Є правильні оповідач, екскурсоводи, які знають, у чому секрет, у чому таємниця, як правильно стати, як правильно повернутись, як правильно говорити. Я аналізував не тільки свою роботу, а й своїх вчителів, намагався дізнатися, як це влаштовано, чому геніальним, найприголомшливішим оповідачам був Іраклій Луарсабович Андроніков. У нього жанр оповідання, коли вичавлено все основне і пропущено через грубе, не дрібне сито, щоб залишилися глибина оповідання після всіх подробиць. Це дуже важливо вміти виділити головне, із цього зробити композицію.
Головний предмет – це завжди композиція. Композиція – вона спільна, що з розповіді, що з музичного твори, що з живопису, що з дизайну, що з архітектури. І в даному випадку важливіше не головні зерна сенсу, які ти через грубе сито відбираєш, а то як ти з цих шматків складеш, зробиш головну річ, композицію.
