ІНДІЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Класичний індійський танець - найдавніший танець у світі. Немає більш досконалого народного танцю, ніж танець індійської народності. Коріння його глибоко релігійні і спрямовані на радість богам.
Класичний індійський танець являє нам синтез фізичної і духовної сили.
У різних напрямків танцю в Індії проявляється якийсь загальний трансцідентальний імпульс. Що багато в чому пояснюється особливим значенням кожного жесту, а також зв'язком з індуїзмом з його багатющим фольклором.
В індуїстських переказах вказується на божественне начало танцю, насамперед танець був породжений одним з Богів. Західна цивілізація століттями ставила танець в опозицію своїй вірі, тоді як індуїзм зробив танець засобом духовного розвитку людини. В результаті індійський танець? як багато хто знає, тісно пов'язаний з різноманітними переказами, міфами, нерідко для танцю беруться теми міфів. Є навіть поеми, написані спеціально для постановки танців на їх основі. Раз релігія не тільки дозволяє, але й схвалює танець, в храмі є спеціальні площі для ритуальних танців, а на багатьох стінах можна побачити зображення танцюючих.
Мистецтво абхінайі - вираз сюжету, емоцій через майстерно підібрані вирази обличчя, жести, грим, костюми, супроводжуючий вокал і текст пісні. Положення пальців і руки називаються Хаста або Мудрого. Кожна з них має певне значення. Тому для вивчення класичного індійського танцю потрібна певна частка терпіння. Щоб зрозуміти такий танець, треба знати цей 'словник'. Деякі Хаста зрозумілі на рівні інтуїції. Наприклад, акуратне прикривання особи краєм сарі. А деякі не зрозуміти без ознайомлення з їх символічною суттю. До того ж, діючи одночасно, права і ліва руки можуть показати різні Хаста, разом звертаючись нове значення.
У різних напрямків танцю в Індії проявляється якийсь загальний трансцідентальний імпульс. Що багато в чому пояснюється особливим значенням кожного жесту, а також зв'язком з індуїзмом з його багатющим фольклором.
В індуїстських переказах вказується на божественне начало танцю, насамперед танець був породжений одним з Богів. Західна цивілізація століттями ставила танець в опозицію своїй вірі, тоді як індуїзм зробив танець засобом духовного розвитку людини. В результаті індійський танець? як багато хто знає, тісно пов'язаний з різноманітними переказами, міфами, нерідко для танцю беруться теми міфів. Є навіть поеми, написані спеціально для постановки танців на їх основі. Раз релігія не тільки дозволяє, але й схвалює танець, в храмі є спеціальні площі для ритуальних танців, а на багатьох стінах можна побачити зображення танцюючих.
Мистецтво абхінайі - вираз сюжету, емоцій через майстерно підібрані вирази обличчя, жести, грим, костюми, супроводжуючий вокал і текст пісні. Положення пальців і руки називаються Хаста або Мудрого. Кожна з них має певне значення. Тому для вивчення класичного індійського танцю потрібна певна частка терпіння. Щоб зрозуміти такий танець, треба знати цей 'словник'. Деякі Хаста зрозумілі на рівні інтуїції. Наприклад, акуратне прикривання особи краєм сарі. А деякі не зрозуміти без ознайомлення з їх символічною суттю. До того ж, діючи одночасно, права і ліва руки можуть показати різні Хаста, разом звертаючись нове значення.
Хоча не варто зводити виразність класичного індійського танцю до зашифрованих послань. Внесення інформації в жести аж ніяк не звільняє танцюриста від вираження образу та сюжету танцю традиційними для будь-якого танцю засобами. У багатьох сюжетах є як побутовий, так і духовний аспект. Наприклад, героїня (найіка) і герой (найака) сваряться, миряться і т.д. Третій персонаж - подружка героїні сприяє союзу закоханих: знайомить, мирить. Все начебто очевидно. Однак є й інший зміст. Героїня символізує душу людини, а герой - вищу душу, вищу силу і сенс. Вони прагнуть до злиття, чому сприяють доброзичливці: батьки, друзі, вчителі. Так, у трактуванні різних виконавців один і той же сюжет може обернутися зовсім різними сторонами.
Індійський танець нерідко ділять на класичний і народний. Класичний танець - щось довго формувалися і широко визнане. Як і в інших країнах, в Індії можна побачити різні танці в різних областях. Деякі запам'ятовуються 'приземленностью'. Танцюристи немов не можуть відірватися від землі, рухаючись весь час на напівзігнутих ногах. В інших танцівниці прагнуть до неба, немов намагаючись 'вирости' до нього.
Ось кілька прикладів 'народних напрямків'.
Індійський танець нерідко ділять на класичний і народний. Класичний танець - щось довго формувалися і широко визнане. Як і в інших країнах, в Індії можна побачити різні танці в різних областях. Деякі запам'ятовуються 'приземленностью'. Танцюристи немов не можуть відірватися від землі, рухаючись весь час на напівзігнутих ногах. В інших танцівниці прагнуть до неба, немов намагаючись 'вирости' до нього.
Ось кілька прикладів 'народних напрямків'.
Бхарата натьям - складний танець штату Тамілнад. Танець динамічний, лінійний., З безліччю прітоптиванія, поворотів і стрибків. Багато врівноважених поз з витягнутими ногами і руками.
Кахтак - танцювальна розповідь. На щиколотки часто прикріплюються дзвіночки.
Кахтак - танцювальна розповідь. На щиколотки часто прикріплюються дзвіночки.
Маніпурі - танець краю Маніпур. У танці повинна поєднуватися сувора стриманість і одночасно з цим легкість.
До настання 20-го століття танець був частиною храмових обрядів. Храмові танцівниці називалися 'девадассі' (буквально перекладається - 'раба Бога') або 'Баядерки'. Британське правління багато чого змінило. Баядерки стали танцювати в будинках землевласників, користуватися поганою репутацією. До міфологічним поемам для виконання в танці стали приєднуватися поеми, що вихваляють землевласника, які тепер вимагалося 'витанцьовувати'. Подібні зміни негативно позначилися на ставленні індійців до мистецтва танцю. Впав соціальний статус танцівниці.
Значення поз, жестів, позицій рук (мудра).
Майстри індійського танцю повинні володіти акробатичними та гімнастичними навичками, стежити за кожним рухом і поглядом, виразом свого обличчя. Систему міміки і жестів індійського танцю описано у спеціальних трактатах, де передбачено 13 рухів голови, 7 рухів брів, 6 рухів носа, 36 різноманітних поглядів.
Музика індійського танцю підкреслює його магічне ритуальне значення: пульсуючі та чаруючі ритми передають рух Всесвіту. Традиційний одяг і прикраси є невід'ємною частиною образу індійського танцюриста. Прикраси, грим використовують як жінки, так і чоловіки, — все це дозволяє краще налаштуватися на потрібний лад.
Музика індійського танцю підкреслює його магічне ритуальне значення: пульсуючі та чаруючі ритми передають рух Всесвіту. Традиційний одяг і прикраси є невід'ємною частиною образу індійського танцюриста. Прикраси, грим використовують як жінки, так і чоловіки, — все це дозволяє краще налаштуватися на потрібний лад.
Уявляєте, в Індії існує спеціальний трактат, в якому чітко розписано всю техніку міміки, а саме :
На відміну від наших танців, в індійських є така особливість, якщо це хореографічна постановка, то одна й та ж сама комбінація повторюється мінімум 3 рази на протязі усього танцю, правда музика з кожним разом пришвидшується в темпі.
- - 36 різноманітних поглядів;
- - 13 рухів голови;
- - 6 рухів носом;
- - 7 рухів брів.
На відміну від наших танців, в індійських є така особливість, якщо це хореографічна постановка, то одна й та ж сама комбінація повторюється мінімум 3 рази на протязі усього танцю, правда музика з кожним разом пришвидшується в темпі.
Статичні пози індійського танцю нагадують бойові стійки, тому втримувати своє тіло в такому положенні дуже складно. Спина повинна бути ідеально рівною, кінцівки — напруженими. Будь-яка комбінація рухів виконується тричі, при цьому музичний темп із кожним разом прискорюється. Нерухома голова означає гнів, байдужість. Голова, нахилена вперед, — задоволення і радість. Рух голови по колу — сп´яніння, хвилювання, переживання. Голова, нахилена вбік, — закоханість. Рух голови вгору, потім униз — відчуття самотності. Основні рухи очей: брови підняті, зіниці рухаються від одного кутка ока до іншого означає кохання; сяючий погляд уперед — героїзм; зіниці, що повільно рухаються, — самозаглиблення та спокій. Знаменитий рух шиєю справа наліво означає любов і ніжність.
Майже всі індуїстські танці виконуються босоніж – традиція, що прийшла з історії, тому що у храм можна було заходити винятково босоніж.
На виконавиці індійського храмового танцю ̶ величезна кількість прикрас, що дзенькають при кожному русі. Бронзові дзвіночки на ногах, золоті браслети на зап'ястях і над ліктями, у носі ̶ кільце натх, з'єднане ланцюжком із мочкою вуха, на шиї ̶ намисто, голову обхоплює плоский обруч із підвіскою.
Танець в Індії розглядався як явище божественне, дарунок богів людству. В індуїзмі танець ̶ засіб духовного розвитку людини.
На виконавиці індійського храмового танцю ̶ величезна кількість прикрас, що дзенькають при кожному русі. Бронзові дзвіночки на ногах, золоті браслети на зап'ястях і над ліктями, у носі ̶ кільце натх, з'єднане ланцюжком із мочкою вуха, на шиї ̶ намисто, голову обхоплює плоский обруч із підвіскою.
Танець в Індії розглядався як явище божественне, дарунок богів людству. В індуїзмі танець ̶ засіб духовного розвитку людини.
Танці в індійському кіно
Як знімають індійське кіно? Та чому в Боллівуді всі танцюють та співають?
Які люди в Боллівуді! Саме так називається місце, де народжується індійське кіно. Слово утворене від Голлівуду та , власне, Бомбея. Перший індійський фільм "Раджа Харіш-чандра" вийшов на екрани в 1913 році. Цікаво, що більшість жіночих ролей виконали загримовані чоловіки. А у наступному фільмі "Карма" режисер вирішив вразити глядача найдовшим поцілунком в історії кіно, який тривав чотири хвилини! Та головним атрибутом індійського кіно, були, є і будуть пісні та танці. Та, як виявилося знайти таку кількість красивих героїв, які вміють гарно співати та танювати вкрай важко. А тому більшість пісень, які лунають з вуст акторів – це фонограма. А от поганим танцюристам на допомогу приходить дерево. Адже згадайте, зірки Боллівуду часто освідчуючись у коханні, танцювали навколо дерев, або ховалися за густими гілками, а режисер таким чином міг склеїти красивий кадр.
Та попри те, що основна частина танців у індійському кіно припадає на жінок, – акторки тривалий час залишалися в тіні чоловіків. Аж поки на екрані не з'явилася історія про двох сестер Зіту та Гіту. Нині боллівудські актори почувають себе дуже непогано!
Так один з найбільш оплачуваних індійських артистів Шахрук Кхан отримує близько півтора мільйона доларів за роль! Взагалі ж за рік у Боллівуді знімають більше тисячі фільмів, які переглядають майже 4 мільярди глядачІв зі всього світу. Самі індійці купують майже 3 мільйона квитків на рік, що є найвищим покАзником у світі. Однак середні ціни на квитки одні з найнижчих у світі. Тому касові збори в Боллівуді менші за Голлівудські.
А ще бюджети самих картин далекі від американських.
Так один з найбільш оплачуваних індійських артистів Шахрук Кхан отримує близько півтора мільйона доларів за роль! Взагалі ж за рік у Боллівуді знімають більше тисячі фільмів, які переглядають майже 4 мільярди глядачІв зі всього світу. Самі індійці купують майже 3 мільйона квитків на рік, що є найвищим покАзником у світі. Однак середні ціни на квитки одні з найнижчих у світі. Тому касові збори в Боллівуді менші за Голлівудські.
А ще бюджети самих картин далекі від американських.
Індійський фільм без танцю – це не індійський фільм. Напевне таких навіть не існує. Танець в індійському фільмі грає не меншу роль ніж слова акторів. Кожен жест, найменший мімічний порух у танці несе свій сенс. Танець може передавати емоції, а може і цілу історію.
Усього існує 7 класичних видів танцю на території Індії, та восьмий – це боліно, тобто танець індійського кіно. Класичний індійський танець – це як сестра нашому балету. Так само танець має «станок», який танцівниця має вивчити. Ці вправи називаються «адамо», і поки танцівниця не вивчить ці 55-56 адамо, вона не може станцювати саме класичний індійський танець. А для Боллівуду – головне ритм і пластика. Це набагато легше та більш спрощено. Через місяць підготовки ви вже можете вийти на сцену. Проте тут теж використовуються мудри – мова жестів, як і в класиці. У класичному танці потрібна більша витривалість.
Усього існує 7 класичних видів танцю на території Індії, та восьмий – це боліно, тобто танець індійського кіно. Класичний індійський танець – це як сестра нашому балету. Так само танець має «станок», який танцівниця має вивчити. Ці вправи називаються «адамо», і поки танцівниця не вивчить ці 55-56 адамо, вона не може станцювати саме класичний індійський танець. А для Боллівуду – головне ритм і пластика. Це набагато легше та більш спрощено. Через місяць підготовки ви вже можете вийти на сцену. Проте тут теж використовуються мудри – мова жестів, як і в класиці. У класичному танці потрібна більша витривалість.
Танець з'явився близько 2000 років тому, і він був доступним тільки вищим кастам – брамінам. Жінки, які виконували танець – жриці, що служили в храмах. Раніше цей вид танцю не виносився на публіку, він був призначений для храмових служінь. Храмові танцівниці, які називалися девадасі, у ритуалі, присвяченому певному божеству, виконували цей танець. Він є одухотвореним, несе в собі елементи міфології та поклоніння певному богу. Танцівниця входить у такий стан, що в неї відкриваються чакри (енергетичні центри на тілі людини). І кожна деталь прикрас – трішки прикриває відповідну чакру. Тобто ці прикраси – не просто випадкові елементи декорації, а мають смислове значення – прикривати чакри. Адже одухотворена танцівниця девадасі виконувала танець-молитву. Звідти й пішло носіння цих прикрас. Індія досі не порушує цих традицій.
Мова жестів називається «мудри». Взагалі їх близько 500. Звичайно, вивчити це все відразу дуже складно. На початковому етапі вчаться основні з них, це мудри для однієї руки та для двох рук – по 25-28 жестів. З них уже складається цілий сюжет. За допомогою мудр можна показати предмет чи виразити почуття. Звичайно, коли працюють руки, обличчя повинно відображати те, що показують руки. Тому другий важливий аспект саме класичного танцю – це гра обличчя, акторська майстерність. Якщо рухами я показую печаль, я маю відобразити це на обличчі. Так само і будь-що інше – адже для танцю доступний будь-який сюжет.
Мова жестів називається «мудри». Взагалі їх близько 500. Звичайно, вивчити це все відразу дуже складно. На початковому етапі вчаться основні з них, це мудри для однієї руки та для двох рук – по 25-28 жестів. З них уже складається цілий сюжет. За допомогою мудр можна показати предмет чи виразити почуття. Звичайно, коли працюють руки, обличчя повинно відображати те, що показують руки. Тому другий важливий аспект саме класичного танцю – це гра обличчя, акторська майстерність. Якщо рухами я показую печаль, я маю відобразити це на обличчі. Так само і будь-що інше – адже для танцю доступний будь-який сюжет.
На обличчі – це не просто макіяж, це відповідний сценічний грим. Глядач має бачити гру очей танцівниці, тому вони мають бути великими. Є ще одна індійська традиція, коли очі малюють у формі пелюсток лотосу, це теж іде з часів давньої Індії. Аби одягтись та нафарбуватися треба приблизно година і 20 хвилин, а коли не маєш досвіду – то й більше.
Судаченко Юлії
